Положение о выдаче черных и белых меток

Черные и белые метки – проявление отношения Пиратской партии Украины (Украинского пиратского сообщества) к происходящему в обществе. Метка выдается лицу или организации, по мнению Совета капитанов пиратской партии, ответственных за происходящее.Черная метка символизирует несогласие и неприятие действия или бездействия, белая, напротив, – одобрение и поддержку.

Факт выдачи метки обозначает повышенное внимание Партии к тем или иным событиям. Традиционные для пиратов объекты внимания – права и свободы человека, государственное управление, информационная среда, образование, доступ к принятию решений тех, кого эти решения касаются. Партия с помощью метки выражает свою заинтересованность в происходящем и готовность принять участие в решении проблемы.

Выдача метки не связана с намерением применить насилие либо другие внезаконные методы – так как для Партии свобода индивида принимать решения и действовать является неотъемлемой и не подвергается сомнению, за исключением случаев, когда такие решения и действия нарушают базовые права других людей.

Алгоритм выдачи метки: инициатива выдачи метки может исходить от любого резидента или нерезидента страны. Она может быть высказана устно, прислана на электронную почту или заявлена в специальной форме сайта Партии либо на форуме. Возможно проведение открытого голосования на сайте Партии или на ее страницах в соцсетях за предпочтительную для выдачи метки позицию. Финальное решение о выдаче метки принимается прямым голосованием Совета капитанов Партии. Регулярность: черная и белая метки выдаются раз в месяц, 13-ого числа, являясь своеобразным рейтингом событий, произошедших с 13-ого числа предыдущего месяца до 12-ого числа текущего. О выдаче меток сообщается в пресс-релизе Партии, соответствующие уведомления отправляются лицам или организациям – получателям метки с помощью почты либо вручаются лично. Также метки могут выдаваться в экстренных случаях вне описанной системы, когда реакция Партии на происходящие события должна быть оперативной.

Получателями метки могут быть и граждане или организации, действующие в других странах, правительственные органы и наднациональные образования в случаях, когда их действия оказывают влияние на граждан Украины и процессы в стране.

Декларація принципів «12 векторів»

1. Піратство це відкритість інформації.

Швидкий розвиток технології викликає зміни, на які старі структури не спроможні реагувати. Соціальні наслідки неконтрольованого розвитку технологій призвели до появи партій піратів у цілому світі. Середовище інтернету ми органічно включили до основ своєї діяльності. Воно дозволяє нам впроваджувати нові стандарти інформаційної відкритості, прозорості рахунків і прямої демократії. Використаємо їх для управління і контролю над чинністю держави.

2. Маємо прозорий намір: Держава не має права зловживати використанням технологій і порушувати права своїх громадян.

Піратська програма спрямована на побудову інформаційного суспільства і вирішує проблеми, які старі структури не можуть чи не хочуть вирішувати. Державна влада повинна зупинити зловживання новими технологіями, що використовуються для стеженням за людьми і підтримки старих структур, і почати використовувати їх для вільного доступу до інформації, підвищення рівня освіти та більш ефективного захисту приватного життя.

3. Люди мають право приймати рішення на основі вільної та правдивої інформації.

Поширена інформація, на відміну від матеріального предмету, є вільна, а її цінність полягає в тому, що нею всі можуть поділитися. Тому ми відкидаємо штучну монополію на інформацію, до якої влада примушує людей під тиском корпорацій. Відкритий доступ до інформації сприяє кращому прийняттю рішень людьми. За допомогою прямої демократії люди можуть втілити свої рішення і контролювати їх виконання.

4. Відкритість знижує витрати, підвищує ефективність і робить кращим життя людей.

Наукові статті, культурні витвори, закони, національні стандарти та інші праці, оплачувані з державних коштів, ми хочемо зробити доступними для всіх в Інтернеті безкоштовно. Політичні партії та інші об’єднання, чия діяльність фінансується з податків, мають бути прозорими: провадити відкритий облік і звітність через інтернет.

5. Ми відкриваємо урядування та інформацію.

Пірати відкривають уряди для громадськості та хочуть публікувати всю інформацію, на яку громадськість має право. Пірати хочуть покласти край таємним вирішуванням державних справ. Влада повинна публікувати інформацію в чіткій і всеосяжній мірі в мережі Інтернет, без необхідності для громадян вимагати це від них. Це стосується всіх рівнів влади аж до сільської ради включно. Впровадити обов’язкові трансляції, запис, архіви всіх засідань органів влади починаючи від сільських аж по верховну раду України незалежними громадськими організаціями та усіма бажаючими, аби обмежити маніпуляції та корупцію в усіх гілках влади, не забуваючи про головний принцип, записаний в Конституції України, що влада належить народу. Владні структури — лише найнята робоча сила. Вимагати адміністративну/кримінальну/фінансову відповідальність за за зловживання владою і махінації.

6. Інтернет є нашим середовищем.

Уряди не зацікавлені у вільному розвитку Інтернету. Але для нас важливо аби Інтернет залишався завжди вільним та нейтральним, непідвладним жодному впливу. Коли уряд бачить впливовий потенціал Інтернету, то починає під різними приводами обмежувати свободу його використання. Пірати захищають свободу Інтернету і прагнуть не дозволити відключення від Інтернету і блокування. Вільний Інтернет дає нові робочі місця, економічний розвиток і процвітання.

7. Інтернет не знає кордонів.

Ми є частиною всесвітнього піратського руху. Наша спільна боротьба за свободу інформації вища за розділення на правих і лівих. Ми виступаємо проти дискримінації за ознакою раси, національності, статі, віку, сексуальної орієнтації або використовування вільного програмного забезпечення.

8. Дослідження та охорона здоров’я замість монополій на ліки.

Патенти та інші обмеження на ліки впроваджують штучну монополію і підвищують ціни, замість стимулювання інновацій. Ми підтримуємо дослідження в області нових лікарських засобів для всіх, але ми також наполягаємо на розвитку традиційної народної медицини. Замість фармацевтичних монополій ми пропонуємо вільний вибір методів лікування і більш широку підтримку для проведення досліджень.

9. Громадськість має природне право копіювати і поширювати інформацію.

Природне право громадськості на обмін інформації не може порівнюватися з правом індустрії розваг на експлуатацію застарілих бізнес-моделей. В державі, де діє верховенство права, неможливо гарантувати прибутки конкретних зацікавлених груп спеціальним законом чи наданням особистих пільг. Поширення інформації є основним правом людини і може бути обмежене тільки якщо це піде на користь громадськості, розширюючи вибір інформації та підвищуючи її доступність.

10. «Захист авторських прав» це термін пропаганди індустрії розваг.

Правильне визначення — монополія на копіювання. Так зване авторське право захищає видавців і виробників, а не письменників і художників. Потрібне переосмислення законів на користь авторів. Підтримкою нового творіння є вільний доступ до інформації, тому потрібно легалізувати створення похідних творів та некомерційний файлообмін. Також комерційну копіювальну монополію слід зменшити до 5-10 років з моменту публікації.  Лише автор має право вирішити як він хоче поширювати свій витвір, ми лише хочемо переконати кожного автора що вільне поширення його твору (на правах ліцензій Creative Commons) несе користь для нашого спільного розвитку. Реальність ясна: поширення неможливо зупинити чи обмежити.

11. Великому Брату причепимо стрічку на око — чи, радше, на обоє.

Проведення промонопольної політики означає постійне шпигунство, зберігання неймовірної кількості особистих даних громадян і порушення таємниці комунікації. Всі інформаційні системи повинні поважати приватне життя людини і використовувати персональні дані лише за її згодою. Замість виправдань на зразок інтересів держави, політики мають зосередитися на реальній охороні приватного життя людини.

12. Кожен пірат є передавач, поширювач, пропагандист та лектор.

Піратами є школи, університети, користувачі Інтернету, а також митці. Кожен хто поширює знання, хто вчить розмовляти чи ходити, хто вчить розвиватись є пірат. Піратська партія виступає за свою громаду, громаду вільнодумців, котрих об’єднує прагнення вільного обміну думками, знаннями та навичками, і цим реалізує цілі піратського руху. Кожен повинен мати право на поширення інформації, бо, як відомо, думки не обмежити штучними гратами. Той хто продає крадену інформацію, книги, фільми, музику а так далі, не є пірат, він є злочинець!!! Коріння наших думок знайдете у Вікіпедії. Вікі-спільнота є наше майбутнє.

Обговорення документу ведеться на форумі. Вносити свої пропозиції можна в PiratPad.

Маніфест Українського Піратського Співтовариства

УПС. Технології звільнення

Свобода, яка є невід’ємним правом кожного, перетворилася у предмет розкоші. Вона монополізована істеблішментом. Система обмежень, природних та штучних, заганяє нас до гетто. УПС — добровільне об’єднання вільних людей, які готові знаходити та створювати технології звільнення, щоб потім ділитися ними з іншими. Українські пірати — духовні нащадки українських козаків. Людей без громадянства, але всім серцем вірних своїй землі. Вони не підкорялися жодній владі, але впливали на долю всього континенту.

Перші кроки боротьби за свободу:

  • свобода інформації : створення ресурсу The Pirate Sich — бази контенту під вільними ліцензіями;
  • свобода від переслідування законом: використання безкоштовного ПЗ і контенту замість неліцензійного;
  • свобода волевиявлення: критика дій влади та великого бізнесу, які не є оптимальними з точки зору сучасних технологій та прав людини, надання рекомендацій для покращення ситуації.

Свобода інформації

Інформація, що має природну властивість не зменшуватися при копіюванні, виявилася невільною — це назвали авторським правом. Ми не проти авторського права як можливості отримувати винагороду за розповсюдження своїх творінь. Ми за свободу розповсюдження альтернативної інформації — створеної без копірайтів, під вільними ліцензіями.

Так само, як і система делегування влади закінчилася диктатурою транснаціональних корпорацій, так і система авторського права призвела до монополізації інформації медіакорпораціями. Стало неможливо донести до значної кількості людей свої інформаційні продукти без інтегрування у їх бізнес-систему розповсюдження продуктів творчості. Вони, наче середньовічна церква, намагаються обмежити свободу думки та доступ людей до знань.

З законодавчою легалізацією в Україні Creative Commons та аналогічних альтернативних копірайту ліценцій, ми отримаємо свободу користування і розповсюдження корисної інформації.

Цензура в інтернеті

Ми наполягаємо: інтернет — екстериторіальне утворення, що не підкорюється законам жодної держави. Це саморегулююча структура, що не потребує репресивних методів державного регулювання.

Свобода від примусу

«Державна влада» — некоректне формулювання. Виконання державних функцій — це не влада, а сервіс. Чиновники різних рівнів — найняті нами професіонали для виконання своїх функцій. Ми не хочемо чути про діяльність політиків — ми хочемо знати про результати їх дій, що несуть користь особисто для нас. Політики не повинні бути зірками телеекранів, вони мають бути тихими ефективними функціями — виконавцями тих завдань, що ми їм доручили.

Функції не повинні вимагати покори та поклоніння. Абсолютна концентрація влади у руках великого бізнесу суперечить принципам антимонопольного законодавства. В органах влади мають працювати люди, вільні від бізнес-орієнтованого мислення, особистих бізнес-інтересів, що незмінно проявляються у корисливості та заангажованості.

Форматування держави

Пропагування механізмів електронної демократії, що гарантують прозорість та ефективність процесів керування державою, надають можливості висловитися і бути почутим для кожного громадянина.

Оптимізація використання коштів платників податків: наприклад, через використання виключно безкоштовного ПЗ в державних установах.

Протидія зазіханню на зону особистої свободи: розповсюдженню особистої інформації, стеженню та підслуховуванню — як з боку держави, силових структур, так і бізнесу.

Освіта

Система освіти потребує перегляду з точки зору сучасних технологій та форматів навчання, контенту знань, які отримують діти.

Економіка свободи

Пошук бізнес-схем, що базуються на добровільному визначенні ціни продукту та механізмах позитивної взаємності. Відпрацювання нових економічних моделей.

Принципи УПС

Принцип свободи. Ми використовуємо свою свободу, досліджуємо та використовуємо вільні технології. Ми не порушуємо свободу інших людей, навіть якщо вони не поділяють наші погляди.

Принцип невразливості. Ми визнаємо необхідність діяти виключно у рамках законів тих територій, на яких проживаємо. Ми не повинні давати привід звинуватити нас у порушенні законів.

Принцип співвласності. Бери своє — не кради, а користуйся тим, що знаходиться у рамках законної свободи. А саме: безкоштовне ПЗ, вільний контент, що не має обмежень у використанні та розповсюдженні.

Конвенція європейської Партії зелених щодо відношення до реформування системи авторських прав

Культурні надбання та копірайт у цифрову епоху

Преамбула: Визначення «права автора»

Права автора включають економічні права на роботу та невід’ємне моральне право авторства. Однак, моральне право не повинне забороняти використання роботи допоки зберігається вказівка на автора та етична прийнятність.

Потенціальна користь змін

§1. В минулому технологічний розвиток неодноразово кидав виклик існуючим методам створення витворів культури, їх економічним аспектам та правовим засадам. Часто світ виявлявся неготовим до змін і нові технології ставали їхньою рушійною силою. Так цифрові технології та інтернет за останні 20 років значно змінили наше уявлення про можливості створення, розповсюдження, використання і доступу до культурних надбань. Вітром змін повіяли вони для соціальних, правових та економічних інституцій й розпочали процес важливих перетворень у суспільстві.

§2. Ми віримо, що ці зміни слід сприймати як можливість спростити широкому загалу доступ до культурних надбань і одночасно з цим винайти ефективні шляхи фінансування творчості та зміцнити статус тих, хто ним займається, творців та артистів.

§3. Розвиток культури і доступ до інформації являються ключовими факторами для участі громадян в демократичному функціюванні наших суспільств; вони також є важливим джерелом розвитку економіки. Ми вважаємо, що можливо пристосуватися до змін в технічній сфері без консервативного підходу так, аби одночасно врахувати соціальні інтереси та економічні питання у відповідності із параграфами 1 та 2 статті 27 Загальної декларації прав людини, в яких говориться що «(1) Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами» і «(2) Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є».

§4. Завданням політиків є не розробка законів для захисту старих бізнес-моделей або винайдення нових, а, у контексті адаптування до нових реалій цифрового світу, створення ефективнішої системи регулювання для артистів і авторів, які знаходяться на початку творчого ланцюга аби ті мали змогу отримати адекватну винагороду та визнання за свою працю.

Необхідно переосмислити наші позиції

$5. Завжди необхідно розмежовувати поняття комерційного та некомерційного використання захищених копірайтом робіт: ті, хто отримує фінансову вигоду від використання, повинні відповідно винагороджувати й автора, а для тих, хто не отримує жодних фінансових вигод, використання має залишатися вільним, за умови зберігання відомостей про автора твору. Хоч порушення авторських прав з метою отримання прибутку і мають юридично каратися, та все ж ми протестуємо проти використання одних лише методів придушення і контролю, нібито направлених на вирішення соціальних та економічних проблем, що були викликані змінами, започаткованими цифровими технологіями та Інтернетом. Дуже часто ці методи несуть загрозу неправомірного обмеження свободи особистості, у той же час, на прикладі законів «трьох ударів», показуючи свою неефективність, необґрунтовану коштовність та неспроможність вірно реагувати на зміни, що відносяться до процесу творення.

$6. Ми відкидаємо як ескалацію прав інтелектуальної власності і посилення їх захисту, так і повну відмову від системи авторських прав, як відповідь на соціальні зміни. Немає єдино вірного рецепту, який би став ідеальним рішенням для усіх змін у суспільстві допоки береться до уваги лише творчість або для того аби задовольнити усі соціальні і економічні вимоги. Тут необхідно впроваджувати одразу декілька важелів регулювання та вносити зміни до різних категорій права. Тільки тоді вдасться створити найбільш ефективну систему забезпечення та стимулювання творчості.

§7. Сприймаючи споживачів та артистів як опонентів ми наносимо шкоду інтересам кожного з них і обходимо увагою те, що людина може переходити між цими групами або ж знаходитися одразу в обох. І ті й інші зацікавлені у забезпеченні належних умов для авторів аби ті могли створювати високоякісні журналістські статті, кінофільми, музичні твори, фотографії, наукові дослідження та художні твори, не покладаючись на державне спонсорування чи партнерство корпорацій.

§8. Майже завжди процес творення залежить від фінансування та обізнаності автора у сфері існуючих інтелектуальних і культурних творів. Тому важливо впевнитися, що всі необхідні ресурси (фінанси, а також контент та ідеї) йому доступні і приймати до уваги усі доступні джерела фінансування (державне спонсорування, ринкові прибутки, прямі виплати, що надходитимуть, наприклад, за допомогою краудсорсінгу).

$9. Копірайт — це давній інструмент права, що змінювався з розвитком процесів творення та технологій. Його створили задля забезпечення балансу між інтересами авторів і суспільства і, як такий, він забезпечує захист, обмеження та виключення. Це лише один інструмент, серед решти, чиїм завданням є сприяння творчості, і його не можна розглядати як самоціль.

§10. Моральне право авторства не можна відчужити чи ігнорувати, незалежно від технічних форм виробництва, відтворення чи розповсюдження твору. В контексті спрощення виробництва та розповсюдження завдяки технологіям важливо контролювати ідентифікацію, зазначення та реєстрацію автора(-ів) витвору культури, що призводить до необхідності розробки та впровадження нових інструментів, баз даних та практик, які треба підтримувати та популяризувати відповідними інститутами.

$11. Ми віримо у існування багатьох рішень для забезпечення визнання авторства та найкращого винагородження авторів і у той же час збереження технологічних здобутків, що роблять можливим обмін та спільне користування культурними надбаннями. У якості відправної точки для знаходження цих рішень ми маємо врахувати побажання авторів та виконавців.

Покращення для артистів та авторів

$12. Соціальне положення і статус людей, які присвятили себе творчості, зазвичай нестійкі. Так було ще до появи цифрових технологій. Оплата творчої діяльності здійснюється з різних джерел: заробітної плати, грантів, меценатства, виплат по авторським правам, інших видів професійної діяльності, допомоги по безробіттю, тощо. Доходи мають непостійний характер і ті, хто живе за рахунок зарплатні, зазвичай мають кількох роботодавців. Копірайт же варіюється у досить широких межах, залежно від сфери діяльності автора. Серед джерел прибутку для більшості митців він відіграє далеко не головну роль.

§13. Для покращення умов роботи атворів слід внести зміни до законодавства ЄС щодо правил контрактів. За допомогою реформ можна зупинити практику викупу контрактів та надати авторам більш вигідні умови на переговорах з олігополією індустрії розваг, що домінує на ринку. Споживачі такі ж громадяни і повинні нести відповідальність перед авторами, чиїми результатами праці вони мають змогу насолоджуватись.

§14. Для підтримки авторів у цифрову епоху необхідно надати їм інструменти, інформацію, роз’яснення та послуги по використанню сучасних технологій задля сприяння їх роботі, продажу її результатів та рекламі. Вони не зобов’язані бути ще й IT спеціалістами.

§15. Робота існуючих систем колективного управління та зборів роялті у більшості країн зазвичай несправедлива, по відношенню до авторів, незалежно від існування інформаційних технологій. Таким чином, необхідно провести реформу цих систем для гарантування чесного та прозорого розподілу виплат за використання захищених копірайтом робіт.

Зміни в індустрії

§16. Розуміння та прийняття змін, що відбуваються у творенні та споживанні витворів культури, є необхідною умовою охоплення усіх проблем. Виробництво, як і споживання, (в об’ємах та грошовому еквіваленті) за останні 20 років значно виросло, надавши змогу отримувати величезні прибутки монополіям на зразок Google чи Apple, але не простим авторам. Деякі типи контенту втрачають свою популярність з кожним днем (фізичні носії: касети, CD, DVD, Blue-ray, тощо), а інші надзвичайно швидко набирають прихильників (трансляції в мережі, файлообмін, живі виступи, перегляд фільмів у кінотеатрах, online ігри, відео на замовлення, електронні книжки, тощо).

§17. Відмова від фізичних носіїв веде до змін, що вплинуть на різні галузі індустрії. Це може бути поява чи зникнення кількох гравців у галузі, втрата, набуття чи перерозподіл сфер впливу, реструктуризація індустрії, поява нових бізнес-моделей. Деякі посередники зникнуть, з’являться нові професії, решта ж залишиться на своїх позиціях.

§18. В умовах, коли взаємозв’язок та спілкування людей залежить від складних технологій, що постійно змінюються, сумісність між форматами та технічними засобами споживачів має велике значення для демократизації доступу до культурних надбань і для економічної діяльності. Слід реалізовувати її через європейські інститути та підтримати у нормах ЄС.

§19. Необхідно дозволити некомерційний файлообмін, розширивши, наприклад, існуючі виключення для особистого копіювання. Якщо та коли може бути доведений факт нанесення некомерційним обміном шкоди виробництву витворів культури, для споживачів може бути передбачений певний єдиний тариф або будь-який інший механізм. Такий механізм не повинен порушувати право на особисте життя. Розподіл отриманих доходів має орієнтуватися на тих, хто їх найбільше потребує, починаючи з авторів.

§20. Ключовим моментом є посилення позицій суспільного надбання як джерела навчальних матеріалів для наших громадян та ідей для авторів.

§21. Свобода дій, експериментів, виклик існуючим інститутам та бізнес-моделям, технологічні обмеження й методи важливі не тільки для творчої активності, але й у плані набуття важливості, розширення можливостей знань та їхнього впливу на суспільство, що дозволить йому розвиватись та процвітати. Не можна відокремлювати Інтернет від цієї свободи, тому ми маємо гарантувати його нейтралітет.

Реформування системи авторських прав

§22. Ми підтримуємо Creative Commons, як чудовий інструмент для вільного поширення робіт, за бажання їх авторів.

§23. Ще двадцять років тому авторське право ніяк не відображалося на житті звичайних людей. Монополія на право створення копій була направлена проти комерційних суб’єктів, що володіли засобами для відтворення книг чи інших носіїв. Звичайні споживачі могли вільно копіювати вірші, аби надіслати їх своїм коханим, чи касети, щоб подарувати їх друзям, не переймаючись питаннями порушення авторських прав. Якщо ви мали необхідні технічні засоби, то могли робити це не ризикуючи отримати якесь покарання.

На сьогоднішній день система копірайту змінилась настільки, що її заборони почали обмежувати навіть буденні речі в житті людей. У той час, як технологія спростила обмін творами культури, законодавство у сфері ІВ пішло у протилежному напрямку.

Ми бажаємо повернути копірайту його першочергову мету і однозначно визначити, що він регулює лише комерційне використання. Обмін копіями, розповсюдження чи використання захищеної копірайтом роботи не повинно каратися, якщо несе некомерційний характер та не має жодних мотивів отримання вигоди. Файлообмін у пірингових мережах є чудовим прикладом діяльності, яка має бути легалізована.

§24. DRM розшифровується як «Digital Rights Management» чи «Digital Restrictions Management » (Технічні засоби захисту авторських прав). Цей термін відноситься до ряду технологічних засобів, чиїм призначенням є обмеження користування для споживачів своїми копіями, навіть якщо вони мають на це право. Подолання цього захисту має завжди бути легальним. Немає сенсу подавати до парламенту проект збалансованої реформи авторського права, якщо ми залишаємо можливість для індустрії нав’язувати свої закони і забезпечувати їх виконання технічними засобами.

§25. Бізнес індустрії розваг базується на ексклюзивних правах використання захищених копірайтом робіт і ми не збираємось це змінювати. Проте термін, упродовж якого забезпечується охорона цих прав, — життя автора + 70 років — абсурдний. Жодний інвестор не матиме справу з бізнесом, де планується настільки великий строк повернення коштів.

Ми хочемо зменшити цей строк до значення, прийнятного і для суспільства і для інвестора, й пропонуємо встановити його у 20 років з дня створення твору.

§26. Сьогодні для частини робіт, для яких ще діє захист авторських прав, буває складно знайти самих авторів. Деякі з них мають незначну або не мають зовсім ніякої комерційної цінності, проте їх не можна розповсюджувати чи повторно використовувати через захист — нема в кого спитати дозволу на це. Необхідно зобов’язати усіх авторів, які хочуть продовжувати ексклюзивне використання, оформити свої права упродовж п’яти років аби позбавитись від робіт-сиріт і зменшити витрати на патентно-ліцензійний пошук.

§27. Проблему нічийних робіт слід вирішувати якнайшвидше, але важливо розуміти різницю між різними галузями. Так для бібліотек, архівів та особливо громадського мовлення перевагу має розширене колективне ліцензування. Але важливо також спростити процес патентно-ліцензійного пошуку і зменшити витрати на нього.

Не бажано впроваджувати загальні виключення в праві щодо нічийних робіт, але можливо зробити це по відношенню, наприклад, до бібліотек, у рамках програми «LEX-Europeana».

§28. Авторська монополія має бути оформлена за п’ять років з моменту створення роботи. Це дозволить позбавитись від проблеми нічийних робіт у майбутньому.

§29. Жорстке законодавство в сфері захисту ІВ є головною перешкодою для музикантів, режисерів та інших авторів, які бажають створювати свої роботи на основі існуючих. Ми бажаємо змінити ситуацію, увівши виключення, що дозволять створення реміксів та пародій і використання уривків аудіо та аудіовізуальних творів на прикладі існуючих виключень в авторських правах для текстів.

§30. Відчувається гостра нестача друкованих видань для людей з особливими потребами. Єврокомісія та держави-члени ЄС прийняли Конвенцію ООН про права людей з особливими потребами і тому мають вжити усіх можливих заходів для забезпечення цим людям доступу до культурних надбань у допустимих форматах та переконатися, що жоден закон по захисту авторських прав не перешкоджає здійсненню цього доступу. Як вимагається у висновку Європарламенту до доповіді «Розкриття потенціалу культурної та творчої індустрії», опублікованому 12 травня 2011, Єврокомісія «повинна активно співпрацювати з Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) для створення законодавчої бази, що буде засновуватись на пропозиціях Всесвітнього об’єднання сліпих, представлених до ВОІВ у 2009».

Оригінал — http://www.scribd.com/doc/67862207/Common-Position-on-Copyright-28sept11-EN

Статут (draft 0.8 110518)

DRAFT 0.8
18.05.11

СТАТУТ
громадської організації
«Піратська Партія України»

1.Назва об’єднання громадян, статус, адреса
1.1.Громадську організацію “Піратська Партія України” (надалі – “ППУ”) створено відповідно до Конституції України та Закону України “Про об’єднання громадян”.
1.2.ППУ створюється до реєстрації однойменної політичної партії , має національний статус та поширює свою діяльність на всю територію України.
1.3.ППУ не є юридичною особою. ППУ легалізується шляхом письмового повідомлення про його заснування до легалізуючого органу.
1.4.ППУ має власний бланк для листування.
1.5.Повна назва : українською мовою – громадська організація “Піратська Партія України”; російською мовою – общественная организация “Пиратская Партия Украины”. У листуванні ППУ може не зазначати своєї організаційної форми – “Піратська Партія України” та “Пиратская Партия Украины” – відповідно українською та російською мовами.
1.6.Скорочена назва ППУ: українською мовою – “ППУ”; російською мовою – “ППУ”.
1.7.Реєстраційна адреса ППУ: _________________________________________.
1.8.ППУ може мати поштову адресу, що не збігається з реєстраційною.
2.Мета та завдання ППУ
2.1.Основною метою діяльності ППУ є задоволення та захист законних прав та інтересів своїх членів, громадських інтересів у різноманітних сферах суспільного життя.
2.2.Основним завданням ППУ є:

  • створення всеукраїнської політичної партії «Піратська Партія України»;
  • забезпечення вільного розповсюдження інформації; 
  • забезпечення вільного доступу до інформації будь якого члена суспільства;
  • використання у державних та муніципальних установах виключно вільних та відкритих технологій;
  • пропагування використання вільного програмного забезпечення; 
  • гарантування недоторканості недоторканність особистого життя. (ст. 32 Конституції України);
  • зміну принципів патентної системи. 
    2.3.Діяльність ППУ може проводитися в напрямках, не заборонених чинним законодавством, які відповідають меті та завданням, визначеним цим Статутом. Зокрема, ППУ:
  • подає до регуляторних органів пропозиції щодо необхідності підготовки проектів регуляторних актів, а також їх перегляду;
  • у випадках, передбачених законодавством, бере участь у розробці проектів регуляторних актів;
  • подає зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, бере участь у відкритих обговореннях питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю;
  • готує експертні висновки та аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів;
  • відстежує результативність регуляторних актів;
  • звертається до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, громадських організацій, засобів масової інформації для досягнення мети та завдань ППУ.
    2.4.За рішенням відповідних статутних органів ППУ може входити до складу інших об’єднань громадян, коаліцій, асоціацій тощо. Також ППУ може домовлятися про співпрацю та взаємодопомогу з будь-якими іншими особами.
    3.Умови і порядок прийому в члени Центру, вибуття з нього.
    3.1.Членство в ППУ є добровільним. Воно є колективним та може бути індивідуальним. Членом ППУ може бути особа, яка висловила бажання бути членом ППУ та в установленому цим Статутом порядку прийнята до складу членів ППУ.
    3.2.Колективними членами можуть бути колективи будь-яких юридичних осіб (як суб’єктів підприємництва, так і осіб, що не здійснюють підприємницької діяльності) та колективи членів будь-яких об’єднань громадян. Колективні члени реалізують свої права та обов’язки через своїх представників, які визначаються згідно з вимогами чинного законодавства та статутних документів відповідної юридичної особи (громадської організації). Індивідуальним членом Центру може бути будь-яка дієздатна особа, яка досягла 14 років.
    3.4.ППУ не має фіксованого членства.
    3.5.Прийом нових членів здійснюється за умови дотримання ними вимог Статуту ППУ.
    3.6.Член ППУ може в будь-який час вийти з нього за власним бажанням.
    3.7.Член ППУ може бути виключений з нього у разі недотримання вимог Статуту.
    3.8.Питання щодо прийняття та вибуття членів ППУ вирішує Рада ППУ. Рада ППУ може встановлювати додаткові умови щодо прийняття до складу членів ППУ.
    4.Права і обов’язки членів ППУ
    4.1.Члени ППУ мають право:
  • брати участь в усіх заходах ППУ;
  • брати участь у роботі органів ППУ в порядку, визначеному цим Статутом;
  • висловлювати свої думки та робити пропозиції щодо діяльності ППУ;
  • отримувати інформацію щодо поточної регуляторної діяльності ППУ;
  • звертатись до ППУ за допомогою щодо захисту своїх інтересів;
  • припиняти членство в ППУ.
    4.2.Члени ППУ зобов’язані:
  • сприяти досягненню мети та завдань ППУ;
  • виконувати вимоги Статуту ППУ;
  • надавати реально можливу допомогу ППУ в його діяльності;
  • узгоджувати власну регуляторну діяльність з Радою ППУ;
  • утримуватися від будь-якої підтримки проектів регуляторних актів, проти ухвалення яких виступає ППУ.
    5.Порядок утворення і діяльності статутних органів ППУ, місцевих осередків та їхні повноваження
    Загальні збори
    5.1.Вищим керівним органом ППУ є Загальні збори, які вирішують усі основні питання діяльності ППУ, а саме:
  • визначення організаційної структури ППУ;
  • прийняття Статуту та внесення до нього змін і доповнень; 
  • обрання та відкликання Голови ППУ, членів Ради ППУ; 
  • прийняття рішення про припинення (ліквідацію, реорганізацію) діяльності ППУ.
    Загальні збори можуть розглянути і будь-яке інше питання щодо діяльності ППУ.
    5.2.Кожний член ППУ має один голос на Загальних зборах.
    5.3. Загальні збори збираються за необхідності, але не рідше одного разу на рік. Усі рішення Загальних зборів ухвалюються відкритим голосуванням простою більшістю голосів учасників Загальних зборів.
    5.4.Загальні збори очолює голова Зборів, який обирається учасниками Зборів.
    5.5. Скликання зборів може ініціювати Голова ППУ, Рада ППУ або більшість членів ППУ. Про проведення Загальних зборів Голова ППУ заздалегідь повідомляє всіх членів ППУ. Рішення Загальних зборів оформлюється протоколом, який підписується Головою Зборів.
    5.6.У період між Загальними зборами постійно діючим керівним органом є Рада ППУ. Рада вирішує питання, що не належать до виключної компетенції Загальних зборів. Зокрема, Рада вирішує питання членства в Центрі.
    5.7.Кількісний і персональний склад Ради ППУ визначається Зборами.
    5.8.Засідання Ради вважається чинним, якщо на ньому присутні більше половини членів Ради. Усі рішення на засіданнях Ради ухвалюються простою більшістю голосів. Засідання Ради протоколюються в разі необхідності. Протокол засідання Ради підписує Голова Ради.
    5.9.Раду очолює Голова ППУ, який здійснює керівництво поточною діяльністю ППУ.
    5.10.У разі необхідності до проведення Зборів членів ППУ Рада може призначити тимчасового виконувача обов’язків Голови ППУ.
    5.11. Голова ППУ підписує від імені ППУ будь-які документи, представляє Організацію у відносинах з державними органами, іншими юридичними і фізичними особами, громадськими організаціями. Представницькі функції можуть бути делеговані і членам Ради ППУ.
    5.12.Голова ППУ відповідає за збереження документації ППУ.
    5.13.Підпис представника колективного члена на документах ППУ в разі необхідності може бути засвідчений печаткою відповідної юридичної особи, колектив якої є членом ППУ.
    Місцеві осередки
    5.14.Місцеві осередки можуть створюватися за територіальним принципом та об’єднувати не менше ніж трьох осіб.
    5.15.Місцеві осередки діють на підставі власного Положення, яке не повинно суперечити Статуту ППУ та чинному законодавству України, схвалюється їхніми вищими керівними органами та затверджується Радою ППУ.
    5.16.Місцеві осередки легалізуються в установленому законом порядку.
    6.Джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об’єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань
    6.1.ППУ не отримує і не використовує будь-які кошти і майно.
    6.2. ППУ не здійснює господарської та іншої комерційної діяльності, не є платником податків.
    6.3.Контроль за діяльністю ППУ здійснюють компетентні державні органи відповідно до чинного законодавства.
    6.4.ППУ оприлюднює інформацію про свою діяльність, зміни складу органів та статутних документів в обсягах та в порядку, визначеному законодавством.
    7.Порядок внесення змін і доповнень до статутних документів
    7.1.Єдиним статутним документом ППУ є його Статут.
    7.2.Зміни та доповнення до Статуту ухвалюе Рада ППУ.
    7.3.При затвердженні Статут підписують Засновники ППУ. Всі зміни та доповнення до Статуту підписує Голова ППУ або за рішенням повноважних Зборів – будь-яка інша особа (Голова Зборів, члени Ради тощо). Підпис представника колективного члена ППУ на Статуті може засвідчуватися печаткою відповідної юридичної особи, колектив якої є членом ППУ.
    8.Порядок припинення діяльності ППУ. Вирішення майнових питань, пов’язаних з його ліквідацією
    8.1.Припинення діяльності ППУ здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації.
    8.2.Реорганізація або ліквідація ППУ здійснюється за рішенням Загальних зборів або суду у випадках та в порядку, передбачених чинним законодавством.
    8.3.При реорганізації ППУ сукупність його прав та обов’язків переходить до правонаступника.
    8.4.Усі суперечки щодо майнових питань вирішуються в судовому порядку.