Мене періодично питають про назву партії, переважно у міжнародному контексті. Чи це серйозно? Чи створює вона додаткові складнощі? Справдилися наші сподівання чи ні? Відповіді – так, ні й так, відповідно.
Для того щоб зрозуміти чому назву “Піратська партія” обрали у Швеції необхідно звернутися до історії. Зрештою саме тут і був започаткований наш рух. Швеція була одна з перших країн, де швидкісний інтернет став доступним для широкого загалу — в моїй квартирі в передмісті була 10-мегабітна виділена лінія ще у 1998 році. А коли технологія доступна не лише спеціалістам, а й усім бажаючим, то вона починає змінювати загальне уявлення про те, як її можна або навіть потрібно використовувати.
Історична довідка: 10Мбіт/с виділені лінії були реальністю для простих користувачів ще до 1999 року, коли з’явився Napster (здогадайтеся якою була реакція людей на його появу).
У нашому суспільстві у лобістів індустрії копірайту не було шансів, свою битву вони програли навіть не розпочавши її. Тим не менш, вони, не приділяючи уваги вивченню місцевих особливостей, використали стандартну схему та створили контрольно-спостережну організацію Antipiratbyrån (Анти-піратське бюро) у 2001-му, що практично одразу провалилася у спробах “перевиховати” суспільство. У відповідь на це в 2003-му декілька творчих особистостей заснували Piratbyrån (Піратське бюро). Своєю назвою вони прагнули акцентувати прогресивність організації та помилковість ідеології опонентів. Ці активісти були першими, хто заговорив про копірайтне лобі, і їх ідеї швидко зайняли передовиці світових ЗМІ. На хвилі загального схвалення дій Піратського бюро декілька його членів у якості експерименту восени того ж року створили бітторрент трекер, відомий нам як The Pirate Bay. Вони тоді стали героями, особливо серед молоді.
У 2005-му році закони про захист ІВ знову вторглися в життя шведів. Обговорення запропонованих реформ велися усюди: в школах, газетах, на екранах телевізорів та за вечерею в сімейному колі. Всі були задіяні у загальнонаціональному диспуті…всі крім політиків. Це провокувало людей змусити владу долучитися до обговорення, донести їм свою волю. “Закони ні до чого не приведуть. Зверніть увагу на проблему та спробуйте разом з нами розібратись із нею, чорт забирай, або ж ми будемо змушені самі виконати вашу роботу.”
Важливо розуміти, що на той момент основні ідеї піратів вже були сформовані і викладені Piratbyrån. Коли ж прийшов час перевести їх у велику політику, то це не було питанням створення нової партії і вигадування їй красивого імені. Це було питання створення Піратської і лише Піратської партії.
Назва стала хітом і миттєво привертала увагу. Бачачи її, всі могли бути певні щодо двох речей: наших цілей і того, що прийшовши на виборчу дільницю, можна їх офіційно підтримати, поставивши відмітку навпроти нашої партії. Це було б неможливо, обери ми іншу назву. Я майже переконаний, що тоді б партія так і залишилась би маловідомою веб-сторінкою. Експерти з брендінгу оцінюють нашу назву в 10 балів з 10 можливих. В бренд-менеджменті ідеалом вважається ім’я, що одночасно є унікальним та максимально інформативним (зазвичай доводиться обирати між цими характеристиками). Skype — унікально, проте не говорить про діяльність компанії, Word (слово) — інформативно, але надто просто. “Піратська партія” однаково високо оцінюється по обом аспектам.
Несподіванкою для мене стало те, як швидко підхопили нашу ініціативу в інших країнах. Хоч там і не було проведено підготовчої роботи організаціями-аналогами Piratbyrån, активісти почали ставати під піратські знамена, використовуючи для своїх партій нашу назву на своїх рідних мовах. Такі рішення не були спонтанними і їм передували довгі обговорення. Найцікавішу причину, на мій погляд, вивели іспанці: “Або ми самі назвемося Піратською партією і визначимо значення імені, – казали вони, – або ж Піратською партією нас назвуть без нашої участі і тоді нічого визначити вже не вдасться”.
Це нагадує ситуацію, коли рух секс меншин перевизначив термін “гей”. Пишаючись тим, що ми є піратами, та демонструючи це на публіці ми позбавляємо індустрію копірайту можливості використати стереотипи на свою користь. Зараз вони навіть скаржаться, що таврування людей званням пірата нічого їм не дає.
А тепер розвінчаємо найпоширеніші помилки:
Правда, що назва допомагає здобувати голоси?
Безперечно. Ми найпопулярніша партія серед виборців, які молодші 30-ти років. На виборах до Європарламенту ми набрали 25% і 38% голосів за нас віддали молоді чоловіки (мається на увазі найбільш політично активна та обізнана верства населення). Назва не є перешкодою на виборах і ми це можемо довести нашими досягненнями.
Чи серйозно сприймається ім’я партії?
Те, що дехто несерйозно нас сприймає, пояснюється не стільки ім’ям, як тим, що ми молода партія. Це той самий скептицизм, з яким відносяться до усіх нових громадсько-політичних рухів.
Але літні люди досі вас не підтримують.
Це дійсно так, але проблема в тому, що вони не є частиною інтернет-культури та не розуміють прихованого у назві змісту. Навіть якби ми називались якось інакше, вони б не затримались на нашій програмі довше кількох хвилин. Наші цілі для них незрозумілі. Для нас набагато важливіша наша цільова аудиторія.
До речі, тут вже було зроблено надто багато припущень. Ми не були б собою, якби мали інше ім’я, і недостатньо популярні щоб залишитися на плаву, зміни ми його зараз. Але ми не стали би змінювати ім’я, навіть якби мали можливість. Це могло б біти невірно сприйнято нашими прихильниками — ніби ми здалися та відмовились від своїх переконань. Це не те послання, яке ми хочемо їм передати. Простіше кажучи, ми віримо в свободу інформації і громадянські права. Хтось може назвати нас за це піратами. Що ж, тоді ми пірати і ми цим пишаємося. І нехай по всьому світу замайоріють піратські знамена.
Джерело – Блог Ріка Фальквінге