У квітні Україна стане повноцінною частиною світового піратського руху

Минулого тижня під час мого робочого візиту у Прагу вдалося сумістити «приємне з корисним»: від імені та за дорученням української Піратської партії ми провели зустріч із Лолою Вороніною – Генеральним секретарем Інтернаціоналу Піратських партій (PPI). Ми – це я і «наша людина у Празі» Іван Сірко, який, власне, і організовував цю нашу зустріч.

Зустріч проходила у дещо неформальній атмосфері:

alt

Іван Сірко, Лола Вороніна, Віктор Литовченко

Головне, про що ми говорили – це майбутній вступ Українського піратського співтовариства (як прообразу майбутньої Піратської партії) у PPI. Статися це має 14-15 квітня на Генеральній Асамблеї PPI, яка пройде у тій самій Празі. Власне прийом носитиме виключно формальний характер, адже ми давно і впевнено співпрацюємо із нашими закордонними колегами, і саме УПС повноцінно представляє Україну на рівні Інтернаціоналу.

Детально перебравши усі «технічні» та «ідеологічні» нюанси, з приємністю виявили, що за жодним пунктом наше бачення ситуації та програмні цілі співпадають із розуміннями PPI. Загалом це достатньо демократична організація, яка не намагається нав’язувати своїм членам які б то не було догми чи формати. Там за замовчанням враховують усі нюанси, пов’язані з місцевими соціальними звичаями, законодавством та наявними людськими ресурсами.

PPI – це не уряд і не парламент. Це, швидше, клуб за інтересами, який покликаний надавати братерську допомогу своїм членам. У першу чергу – в інформаційній площині. Щоби там у нас не траплялося, ми завжди можемо поширювати інформацію про наші події вельми розлогою інформаційною інфраструктурою PPI. Головне, аби ми самі були ініціаторами подібної роботи. Тут зазначу, що для України така можливість носить архіважливий характер, адже міжнародна реакція – це один із небагатьох аргументів, які хоч більш-менш серйозно сприймаються нашою нинішньої владою.

Хоча PPI не ставить своїм членам ніяких вимог щодо структури організації, кількості членів і внутрішнього укладу, вони однак радять мати усім організаціям чітку прозору структуру. Мають бути обрані керівні органи через відкрите голосування. Збиратись «очно» під це не потрібно і не бажано – у виборі керівництва мають взяти участь усі члени організації. Кількість «генеральної старшини» не принциповий – просто аби кількість обраних була непарною.

Ще PPI радить створити дві структури:

Прес-центр. Те, що ми сьогодні називаємо нашою «медійною групою». Така група повинна генерувати прес-релізи, які пишуться не виключно за власною ініціативою членів товариства. Керівник прес-центру повинен курувати процедуру написання, здійснюючи колову ротацію авторів.

Арбітражна комісія. Усі спори і непорозуміння мають виноситися на арбітраж, а не одноосібно вирішуватися керівником.

Принцип відкритості має поширюватися і на фінансування. Кожна отримана та витрачена організацією копійка повинна звітуватись в інтернеті. Робитись це може як завгодно (тут уже варто виходити із нюансів внутрішнього законодавства), але детальний звіт повинен перебувати в он-лайні. Я висловив свої сумніви з цього приводу – у нас такий звіт може стати джерелом тотальних проблем з податківцями, але Лола Вороніна доволі однозначно порадила знайти прийнятну форму відкритого звіту.

Ще ми проговорили ситуацію з можливим тиском на українські сайти (якраз актуальною була істерія навколо «Дорожнього контролю»). Інтернаціонал, зі слів Лоли, може надати таким сайтам допомогу з хостингом за кордоном. Займатиметься пошуком таких майданчиків Іван Сірко. А ми з вами можемо моніторити ситуацію в країні, оперативно виручаючи «проблемні» сайти. Головне – вчасно доводити до них цю інформацію.

Залишити відповідь