Якби раніше хтось мені сказав, що моє ім’я будуть згадувати у тому ж контексті що і Барака Обаму, Білла Гейтса, Стіва Джобса, Білла Клінтона, Аун Сан Су Чжі та Маріо Варгаса Льйоса, то я б порадив їм негайно звернутися до психіатра. Я навіть не міг припустити, що колись такий день все ж настане.

Журнал Foreign Policy, що спеціалізується на глобальній політиці та ідеях, все досить довго входить до переліку моїх улюблених видань через надзвичайно виважений та ретельний підхід до висвітлення усіх подій. Лише одного разу вони випустили рекламу, але вона чудово демонструє рівень матеріалів, що публікує Foreign Policy. Значилося в ній наступне: «Мусимо зізнатися, деякі з наших статей були написані секретарями», а ілюстрацією слугувала табличка з написом «Держсекретар США». І насправді, Хіларі Клінтон є постійним учасником аналітичних обговорень в цьому журналі.

Щороку вони публікують список «ста найвидатніших мислителів», людей, чиї ідеї мають значний вплив на суспільство і його розвиток. Нещодавно був створений цьогорічний список. Прогнозовано його очолили ідеологи Арабської весни, але серед інших до ста найкращих записали також і мене. Подумати тільки, Foreign Policy визнали мене одним із 100 найвидатніших світових мислителів. Я досі трохи шокований такою новиною.

Слід визнати, я вважаю, що ця номінація вказує на визнання на найвищому рівні саме моїх ідей, а не мене особисто. Десятки тисяч активістів по усьому світу дотримуються і поширюють піратську ідеологію і це визнання, в першу чергу, присвячується їм, тому що вони роблять, тому у що вони вірять. І я б, звичайно, не отримав цю нагороду якби не був одним із них.

Хоча для відзначення ідей було необхідно внести моє ім’я до списку, гадаю найбільше значення мала моя здатність ці ідеї визначити і донести до людей. Але не один я успішно поширював піратські ідеали — лише погляньте на надзвичайну роботу і успіхи Піратської партії Німеччини.

Та, незважаючи на це все, я все одно нервую через таку значну відзнаку. Це безперечно найкращий день для того аби бути піратом.

Джерело — http://falkvinge.net/2011/11/28/honored-as-top-global-thinker/

Вчора стало відомо, що всі члени ЄС нарешті підписали Лісабонську угоду, яка дала змогу додатково виділити мандати 18-м євродепутатам. Разом з іншими до Європарламенту потрапила і представник Піратської партії Швеції Амелія Андерсдоттер.

Вона була вимушена чекати два роки перш ніж отримала змогу виконати зобов’язання перед виборцями, чиїми зусиллями Пірати здобули перемогу. Приступити до виконання обов’язків Амелія зможе вже за місяць.

Піратська партія Каталонії готується до виборів, що відбудуться 20 листопада. Головною проблемою для них наразі є закон про надання ефірного часу, який передбачає участь у дебатах лише тих партій, що вже представлені у парламенті.

Єдиним шансом виступити перед виборцями на рівні з рештою політиків залишається для піратів традиція ЗМІ висвічувати найпопулярніші теми соціальних мереж. Кожен твіт з хештегом #votopirata підвищує їхні шанси. Підтримаймо іспанських колег.

Європейська Партія зелених опублікувала прес-реліз, в якому виклала свою позицію щодо захисту інтелектуальної власності у цифрову епоху. Основним принципом, який в нього заклали, стала необхідність зміни існуючої системи монополії авторських прав задля задоволення інтересів споживачів. Так, наприклад, Зелені пропонують легалізувати некомерційний файлообмін, заборонити будь-яке використання DRM та зменшити строк дії копірайту до п’яти років.

Союз Партії зелених та Європейського вільного альянсу входить до Європарламенту, та має там 57 представників, включно з Крістіаном Енгстрьомом з Піратської партії Швеції, який повністю їх підтримує. Заява, яку вони оприлюднили цього тижня, написана в найкращих піратських традиціях і повторює ідеологію піратських партій. Так в ній різко засуджується тенденція до створення більш жорстких законів для захисту ІВ і лунає заклик до захисту прав громадян замість інтересів мультимільйонних корпорацій.

Одним із ключових пунктів є пропозиція легалізації файлоообміну в особистих цілях. «Некомерційний обмін файлами має бути дозволений за допомогою, наприклад, розширення переліку виключень із закону, пов’язаних з копіюванням в особистих цілях», — пишуть вони.

Також пропонується заборонити технічні засоби захисту авторських прав (DRM), або ж декриміналізувати їх. «Обходження технічних засобів обмеження не має каратися і ми мусимо додати заборону до закону про захист прав споживачів щодо тих DRM, які перешкоджають чесному використання придбаного контенту.»

«Не має сенсу подавати в наш парламент проект збалансованої реформи щодо захисту ІВ, якщо ми одночасно з цим дозволимо корпораціям писати власні закони і забезпечувати їх виконання технічними засобами.» — робиться висновок в заяві.

Зелені мають намір зменшити строк дії монополій авторських прав до 5 років з 70-ти, але правовласники матимуть можливість подовжувати його максимум до двадцяти років. Вони називають теперішній термін абсурдним і заявлять, що суспільство тільки виграє від встановлення адекватного терміну дії копірайту.

«Сьогоднішній термін — протягом життя автора + 70 років — є абсурдним. Жодний інвестор не матиме справу з бізнесом, де планується настільки великий строк повернення коштів.»

В цілому, в прес-релізі міститься пропозиція послабити тиск і дозволити інтернету показати увесь свій потенціал у розвитку креативності, що, звісно, неможливо без забезпечення нейтралітету всесвітньої мережі. Додатково Зелені планують ще й дозволити комерційне використання похідних від захищених копірайтом робіт.

У розмові з Крістіаном Енгстрьомом ми дізналися, що він вважає заяву Зелених повним відображенням того, за що він боровся весь цей час. «Вони підійшли до написання прес-релізу зі знанням справи. Спочатку автори виклали недоліки існуючої системи, а потім привели аргументи корисності їх пропозицій. — каже Енгстрьом. — Зелені планували реформування копірайту ще до залучення до обговорення піратської партії, та ми все ж зробили значний внесок при розробці цієї програми.»

Для Крістіана і решти членів Піратської партії цей крок їх політичних союзників ознаменував велику перемогу. Вони, зрештою, довели, що можуть впливати на політику Брюсселю і що ті виборці, які віддали за них свої голоси у 2009-му році, зробили це недаремно.

«Я отримав змогу поїхати до Брюсселю завдяки 225 000 шведів, які голосували за піратів і мушу поширювати тут прагнення і надії піратського руху. Звичайно, це лише перший крок до нашої мети, але він доводить, що у нас все ж є шанс її досягти.» — підсумував Крістіан Енгстрьом.

Ентузіазм з приводу реформаторської ініціативи не обмежується одним лиш Європарламентом. Безліч членів міжнародної піратської родини та решта небайдужих до їх ідеології отримали доказ того, що їх робота має сенс.

«Ми знаємо, що за нашими ідеями майбутнє, — каже засновник першої піратської партії Рік Фальквінге, — і надзвичайно приємно спостерігати як вони з кожним днем отримують все більшу підтримку. Аж надто коли одна з семи політичних сил, представлених у Європарламенті, бере нашу ідеологію за основу власної. Так само, як 40 років тому суспільству знадобився певний час аби зрозуміти прагнення зелених, так і ми поступово донесемо свої ідеали широкому загалу. Я відчуваю, що зрештою здоровий глузд візьме гору і ми виконаємо наше завдання.»

Заяву партії зелених можна назвати революційним документом. Однак, вони не набирають більшість у парламенті і тому перед ініціативною групою ще лежить довгий шлях до прийняття їхньої реформи.

Ернесто, ТФ — http://torrentfreak.com/european-greens-want-to-legalize-file-sharing-ban-drm-111007/ / CC BY 3.0

Піратська партія Чехії продовжує створювати сайти, що пропагандують публікацію веб-посилань на піратський контент. Це робиться у рамках кампанії «посилання не злочин», яка почалася як протест на судове переслідування студента за подібні дії. Свій новий проект чехи називають «фейсбуком для кінофільмів» та позиціонують його як нову соціальну мережу для піратів. Отже, зустрічайте Moviehome, сайт для обміну посиланнями на описи нових фільмів, субтитрів до них та, звичайно ж, на джерела, де можна скачати самі кінокартини.

Це вже третій подібний проект Піратської партії Чехії. Як в двох попередніх, Piratskefilmy та Tipnafilm, програмісти, які створили ресурс, побажали не розкривати своїх імен аби запобігти переслідуванню з боку Антипіратського союзу. Проте самі пірати не розділяють ці побоювання та заявляють, що будуть стояти до кінця у своїй боротьбі проти засилля індустрії копірайту. До того ж, як вони кажуть, за весь час проведення кампанії до них не надійшло жодної претензії від правовласників.

Віце-президент піратської партії вважає, що Антипіратський союз не бажає мати з ними справу допоки не отримає обвинувачувальне судове рішення щодо згаданого вище студента. Якщо в них це вийде, то, спираючись на вердикт, їм буде легше довести нелегальність створених піратами сайтів. Він також відмітив, що партія буде підтримувати проект поки він зберігатиме некомерційну сутність. Якщо ж розробники колись забажають використовувати Moviehome.cz для отримання прибутку, то його їм повернуть і відправлять у самостійне плавання.

Енігмакс, ТФ — http://torrentfreak.com/pirate-party-launches-facebook-for-movies-110911/ / CC BY 3.0

Правляча в Німеччині «чорно-жовта» коаліція (за кольорами Християнсько-демократичного союзу/Християнсько-соціального союзу Ангели Меркель та «вільних демократів» Філіпа Рьослера) зазнала поразки на виборах до Палати депутатів Берліну, що відбулися цієї неділі. «Червоно-зеленій» коаліції опозиційних Соціал-демократів та Партії зелених вдалось зберегти за собою більшість у 141-місному міському парламенті, що дозволяє нинішньому меру столиці Клаусу Воверайту зберегти свою посаду ще на один термін.

Недільне голосування виявило не стільки розчарування берлінців у старих політиках, скільки їх втому від існуючого політичного пейзажу.  «Вільні демократи», які спромоглися набрати лишень 1,8% голосів супроти 7,6% на минулих виборах, взагалі втратили своє представництво у парламенті і це є найгіршим їхнім результатом в столиці за увесь післявоєнний період. Величезним досягненням відмітилися пірати, набравши аж 8,9% голосів, що дало їм право на 15 мандатів. Найбільшу підтримку вони здобули у молоді, 20% якої поставила помітку у бюлетені навпроти Піратської партії.

На вибори пірати йшли не тільки під традиційними гаслами інформаційної свободи, а й заявили про вимоги абсолютної інформаційної прозорості державного управління — їхній лідер, 33-річний IT-інженер Андреас Баум, пообіцяв створити ефективний механізм впливу побажань громадян на політику влади.

Свою кампанію пірати вели переважно в інтернеті і спромоглися зібрати для передвиборчого фонду €1,7 млн добровільних пожертвувань. Зі слів політолога Оскара Нідермаєра, саме активне використання інформаційних технологій дозволило їм ефективно донести свої ідеї молоді. Як говорить експерт, багато політиків намагалися використовувати ті ж засоби, та ніхто більше не зумів повторити успіх Піратської партії.

Піратмедіа — http://piratemedia.ru/news/pirates/world/item/3186-berlinpirates.html / CC BY 3.0

Чудові новини надійшли з Німеччини. 11 вересня до парламенту Нижньої Саксонії пройшли аж 56-ть представників піратської партії. Це звучить майже неймовірно, враховуючи лобі індустрії копірайту на політичній арені Європи, якому нещодавно навіть вдалося добитися підвищення терміну захисту суміжних прав до 70-ти років.

Вітаємо наших німецьких колег та з нетерпінням чекаємо на вибори у Берліні цієї неділі, де, за даними екзитполів, піратську партію підтримують 9% виборців.

Джерело — http://falkvinge.net/2011/09/12/another-59-defenders-of-copyright-monopoly-and-locked-down-society-just-lost-their-jobs/

Що перше спадає Вам на думку, коли Ви чуєте термін «вільний контент»? Так-так, саме вільний, я не помилився коли писав це словосполучення. В наш час, коли корпорації все сильніше стискають світ у клешнях своїх корпоративних інтересів і залякують усіх страшними наслідками від порушення їхніх копірайтів є місце і для цього острівця свободи.

Аби відкинути можливі непорозуміння хочу зазначити, що тут не йдеться про незаконне використання чужої інтелектуальної власності. Незалежно від заяв представників індустрії копірайту, існує величезна кількість робіт, для яких їхні автори дозволили вільне користування.

ВПЗ

Початком руху за поширення вільного контенту можна назвати публікацію Річардом Столманом, автором проекту GNU та засновником організації Free Software Foundation, визначення для вільного програмного забезпечення. На початку 80-х він постав перед проблемою закриття програмного коду його розробниками та введення обмежень його використання. Через неможливість більше коригувати помилки в ПЗ та самостійній доробці необхідних функцій, Столман проголосив необхідність створення альтернатив, для яких було б дозволено:

• вільне використання з будь-якою метою («нульова свобода»);
• вивчення роботи програми і адаптування її до своїх потреб («перша свобода»). Умовою цього є доступність вихідного тексту програми;
• вільне поширення копій програми («друга свобода»);
• покращення функціоналу програми та розповсюдження своєї допрацьованої копії програми на користь всьому співтовариству («третя свобода»). Умовою цієї третьої свободи є доступність вихідного тексту програми і можливість внесення до нього модифікацій і виправлень.

Програмне забезпечення, що задовольняло цим умовам, стало називатися вільним (вільне програмне забезпечення або ВПЗ). Тоді ж на противагу монополії авторського права (копірайту) був створений і термін «копілефт», який застосовувався до тих програм, що розроблялися згідно із цінностями ВПЗ.

Часто прихильниками закритих розробок висловлюється думка, що ВПЗ — це не більш як лише аматорські спроби зрівнятися із платною продукцією. Таке припущення не має жодного відношенні до істинної ситуації у світі ПЗ. Вільні розробки не тільки виконуються на надзвичайно високому рівні, а й подеколи не мають рівноцінних конкурентів. Це пояснюється підтримкою та спонсоруванням програмістів великими компаніями на кшталт IBM (можете переглянути перелік партнерів Linux Foundation) — відкритість коду та відсутність заборон щодо використання, дозволили їм об’єднати зусилля багатьох людей у створенні ключових програмних вузлів своїх систем. Їхні програмісти разом із добровольцями постійно дороблюють і виправляють код, тобто вони не тільки позбавилися залежності від авторів закритого ПЗ, а і мають змогу використовувати напрацювання інших учасників проекту.

Можна з впевненістю сказати, що кожен з нас щодня користується ВПЗ, хоча це часто непомітно кінцевому користувачу. Серед найвідоміших розробок можна назвати:

• сімейство операційних систем GNU/Linux, яке займає головну роль на ринку серверних операційних систем;
• сервер служби доменних імен «BIND», поштовий сервер «Sendmail», вебсервер «Apache» файловий сервер «Samba»;
• реляційні системи керування базами даних: «MySQL», «PostgreSQL», «Firebird»;
• мови програмування: Perl, PHP, Python, Ruby, Tcl;
• офісні пакети OpenOffice.org та LibreOffice, веб-оглядач Mozilla Firefox, графічний редактор GIMP;
• системи підготовки документів TeX і LaTeX.

Це далеко не весь список. Крім ключових розробок є безліч малих програм, створених окремими програмістами у якості «проби сил», для власної потреби. До того ж вільні розробки включають до складу платних пропрієтарних рішень (деякі вільні ліцензії прямо забороняють таке використання — за їх умовами кожний програмний продукт, створений с використанням ВПЗ, має ліцензуватися тією ж вільною ліцензією) і, можливо, саме в вашому улюбленому відеоплеєрі/графічному редакторі/абощо є така «вільна частинка». Співпраця заради загального блага — саме це є головною рушійною силою філософії ВПЗ.

Музика

Якщо з програмним забезпеченням ми трохи розібралися, то як вільне розповсюдження застосовується до інших типів контенту? Перш за все постає питання винагородження тих авторів, для котрих їхня робота є головним джерелом заробітку. Чи можливо, що за таких умов, вони добровільно дозволять безкоштовне використання власної праці?

Уявіть, що Ви молодий виконавець і Ви сповнені бажання відвоювати собі місце серед вже відомих колег. Але перед Вами постає проблема — як здобути прихильність широкої аудиторії? Звісно, це питання вирішується гарною рекламою і професійними записами, але на послуги продюсерів та звукозаписних студій ще треба заробити чи зацікавити їх потенційними прибутками від власної музики. Тобто, аби «продаватися» треба грати те, що зараз вважається популярною музикою і, якщо Ви не з таких, то шлях до слави буде складніший. Не забуваймо і про те, що навіть приналежність до «мейнстріму» не відкриє усіх дверей — виконавців багато і не всім пощастить знайти собі провідника до світу слави.

Все ж у Вас ще є варіанти: фестивалі та клубні виступи дозволять показати себе. Треба лише грати дійсно добре, повністю викладаючись задля слухачів. Тоді Ви матимете нагоду знайти достатньо фанатів, які будуть готові платити гроші за білет на концерт чи диски з Вашими альбомами. Як Ви розумієте, тиражування дисків теж потребує певних витрат, а Ви ще не в змозі видавати їх достатніми партіями для покриття всієї території, де проживають Ваші фанати. Тож знову постає проблема реклами — як за невеликі кошти найефективніше заявити про себе?

Раніше ця проблема могла зупинити багатьох, але ми живемо у цифрову епоху і розповсюдження інформації зараз набагато легший процес, аніж відсіювання її задля пошуку чогось корисного. Якщо Ваша музика досить якісна, то всесвітня мережа саме той інструмент, який дозволить знайти прихильників навіть у найвіддаленіших куточках нашої планети. Форуми, тематичні портали й особисті блоги зроблять всю роботу за Вас. Однак ця послуга не безкоштовна — за рекламу слід розраховуватися якістю контенту, бо люди будуть писати і радити Вас своїм друзям тільки, якщо їм сподобаєтеся.

Тепер треба визначитися з тим, як найкраще себе рекламувати. Можна обрати одну з платформ прямих продажів — тобто за певний відсоток Вам нададуть можливість продавати свої пісні у цифровому вигляді (тут, до речі, дуже часто продають ще й фізичні товари: сувеніри з символікою гурту, ті ж диски, тощо) на сайті, що пропонує такі послуги. Будь хто може купити ці треки, незалежно від того де він знаходиться. До того ж ціни тут значно менші, ніж у традиційних магазинах, бо відсутні посередники. Багато музикантів обирають цей варіант і заробляють на життя без допомоги лейблів, які не перестають стверджувати наче без них музиканти просто зникнуть як вид. Але є ще ті, хто зважується на більш радикальний метод.

Задля найефективнішого поширення інформації, вони дозволяють вільне розповсюдження своїх творів і самі викладають альбоми у файлообмінні мережі. Вважаєте, що це фантастика? Тоді зайдіть на Jamendo і переконайтеся у цьому власними очима. Цей портал виконавці зі всього світу використовують для публікації своєї музики під вільними ліцензіями, що дозволяють безкоштовно завантажувати і слухати її усім бажаючим. Але нащо їм це робити, як вони тоді заробляють, спитаєте ви? Тоді давайте повернемося до моменту, коли ми обирали як будемо себе рекламувати. Пам’ятаєте, що грошей на великі тиражі дисків в нас нема, тому фізичні носії відкидаються як основний спосіб отримання прибутку. Майже увесь заробіток йтиме з концертів та продажів в інтернеті. Вільне розповсюдження не виключає, а зазвичай поєднується з продажем цифрових копій, тільки музика у продажу має кращу якість за ту, що знаходиться у вільному плаванні. Якщо вона дійсно якісна, то віддані фанати прагнутимуть зберігати у колекції версію з найкращим звучанням. Цьому сприятимуть низькі ціни і те, що для купівлі достатньо мати комп’ютер/планшет/комунікатор з виходом в інтернет.

Користь від вільного використання бачать не лише окремі гурти, а іноді і цілі музичні лейбли. Навіть відомі виконавці не бояться викладати свою музику і ви можете побачити серед авторських релізів такі гурти як «Леприконсы», «Вій», «Lumen», «Король и шут», «Meldis», «Серце Дженніфер», «Фліт», «Тартак», «Би-2», «Полинове поле» (тут я звісно не претендую на всеохопний огляд — як-то кажуть, смаки в усіх різні — але, беручи до уваги близько двох тисяч релізів на найбільшому трекері на теренах СНГ, можна зробити висновок, що кожен тут знайде своїх «популярних» виконавців).

Тож вільна від заборон музика існує і її кількість буде тільки збільшуватися, якщо ми з вами не забуватимемо добровільно винагороджувати авторів за їх працю.

Відео

Використання вільних ліцензій це завжди ризик — ризик усіма тими ресурсами, що були витрачені на створення твору. Ніхто не гарантує повернення вкладених коштів і автор повністю покладається на свою аудиторію. Однак ризикувати лише своєю працею одна справа, а якщо процес створення настільки складний, що неможливо обійтися без залучення великої кількості людей? Навіть якщо виключити з видатків авторські відрахування автору ідеї (письменнику, чий твір став основою фільму) та за музикальний супровід, то залишається ще робота сценаристів, акторів, технічного персоналу… Важко повірити що всі ці люди погодилися б працювати за саму лише надію можливої оплати. То чи значить це, що вільного кінематографу бути не може?

Давайте згадаємо, що окрім багатомільйонних голлівудських блокбастерів є безліч жанрів, що замість великих бюджетів покладаються на оригінальні ідеї. З таких робіт, насамперед, виділяються артхаус та короткий метр. Такі роботи не рекламують на ТВ та бігбордах, їх майже не показують у кінотеатрах і не чекають роками прем’єр. Але ж їх продовжують знімати незважаючи на відсутність мільйонних контрактів та підтримки корпорацій. Чому? Бо ще залишилися митці, які творять заради мистецтва, а не статків. Ці люди й становлять основу вільного кінематографу.

Два роки назад стартував один дуже амбіційний проект, серед авторів якого були найбільші вороги індустрії копірайту — трекери Мінінова, ISOHunt і Піратська бухта. Вони об’єднали свої зусилля для створення зручної платформи, за допомогою якої б режисери могли презентувати свої роботи широкому загалу — платформу під назвою VODO. Будь-хто міг опублікувати тут свій фільм, дозволяючи його вільний перегляд та копіювання, разом із інформацією як вдячні глядачі могли б переказати авторам гроші. За час існування на сайт було додано 127 картин. Серед цікавого можна виокремити перший серіал, що знімався спеціально для торрент-мережі — «Pioneer One» та постапокаліптичний трилер «Zenith». Об’єднує їх те, що викладалися вони частинами — після зборів достатньої суми для продовження зйомок. Як бачите, глядачі, навіть якщо вони мали можливість дивитися фільм безкоштовно, все одно добровільно переказували гроші. Нехай цим сумам далеко до голлівудських, але не менш важливий факт, що доводить неправоту індустрії — споживачі не вороги і не треба вести проти них війну.

Не пасуть задніх і на теренах колишнього союзу. Так росіяни восени випустили першу картину під ліцензією Creative Commons BY-NC-ND під назвою «Ты забыл, во что мы играли». Творці підрахували для повернення коштів достатньо лише кожному 6454-му росіянину поділитися з ними сотнею рублів. Чи багато це? Вирішувати нам з вами.

Нехай у приведених прикладах нема яскравих спецефектів, а головні ролі грають не відомі на увесь світ зірки, та й історія вільного кіно тільки починається.

Книги

Чи замислювалися ви як саме обираєте нову книгу для читання? За умови, що це не продовження вже відомого циклу чи твір знайомого автора, тобто — як ви знаходите для себе нових авторів? Ми можемо покладатися на вподобання наших близьких чи користувачів тематичних інтернет-ресурсів, та для того, щоб новий письменник зміг потрапити до категорії «улюбленого» будь-кого з них, він має певним чином виокремитися з посеред інших. Як казав автор Піратської дилеми та директор з інновацій в Syrup Метт Мейсон, найбільшою проблемою письменників є не піратство, а невідомість широкому загалу. 

Як дехто вже міг здогадатися, мова знову піде про використання вільного файлообміну як рекламної платформи. Але чи можна стверджувати про щось не підкріплене реальними фактами? Звичайно ні, та хто сказав, що не існує підтверджень позитивного впливу файлообміну на популярність та продажі творів письменників.

Цікава історія трапилася з Стівом Лібером. Його нова книга у відскановоному вигляді була викладена у вільний доступ користувачами анонімної дошки 4Chan. Будь-хто міг прочитати твір і не заплатити жодної копійки за його створення — майже безнадійна ситуація коли результат кропіткої роботи може не принести очікуваної винагороди і автор вже встиг морально підготуватися до провалу. Проте, незважаючи на всі очікування, після піратського релізу кількість продажів зросла на порядок. Це було настільки неймовірно, що Лібер навіть зробив порівняльний графік і опублікував його у власному блозі аби зняти усі питання про плітки. Пізніше Стів виклав повноцінну електронну версію для вільного скачування і це ще раз підвищило кількість продажів друкованого видання. 

Відомим прихильником піратства та вільного контенту є Паоло Коельо. Як він любить повторювати: «Той, хто не бажає ділитися, не тільки дурень, а й ще трохи самотній.» Він неодноразово перераховував кошти у підтримку найвідомішого торрент-трекеру «Піратська бухта» і власноруч відкрив сайт для своїх фанатів-піратів. Письменник заохочує створення і розповсюдження аматорських перекладів, бо вірить, що це тільки допоможе йому додати ще кількох читачів до своєї, не такої й маленької, аудиторії. Віру його підтримує власний досвід, коли після того як він самостійно виклав у вільний доступ російську версію «Алхіміка», кількість продажів у Росії зросла з 1000 до 1 000 000 екземплярів на рік.

Найбільш щирий відгук можна отримати від людини, яка витратила на твір лише власний час. Так проходить відбір серед армії безликих книжок, що не мають жодних шансів здобути собі місце на ваших полицях. Вістка розноситься світом і ось вже ви чуєте про «цікаву знахідку», з якою рекомендують ознайомитися. Бажання витратити гроші не зникає через існування безкоштовної копії, воно лише отримує вектор і реалізується за її допомогою.

Чи можна зробити висновок, що вільне розповсюдження несе користь? Про це свідчать факти. Чи весь контент може бути вільним? На сьогоднішній день ні, але, як бачите, кількість прихильників свободи серед авторів зростає і хто знає — може колись ми вже не будемо чути про заборони у використанні. Наблизити цей час у наших силах. Для цього достатньо звернути увагу на ті твори, що вже поширюються без обмежень, і навчитись винагороджувати достойних у міру своїх можливостей. Культуру збагачують лише ті твори, що були створені заради мистецтва, а не надприбутків.

Піратська партія Чехії, ризикуючи бути розпущеною та отримати штраф в розмірі декількох мільйонів евро, запустила сайт з каталогом вебпосилань. www.piratskefilmy.cz містить 20000 посилань на 5800 фільмів, але жоден з файлів не розміщений на сайті. Таким чином, пірати сподіваються привернути увагу до абсурдності ситуації студента з Лібереця, якого затримали за звинуваченням у незаконному розповсюджені захищених копірайтом фільмів. Чеський антипіратський союз за допомогою поліції вистежив його і тепер вимагає відшкодувати збитки в 5.7 мільйонів евро, що той своїми діями начебто наніс індустрії.

Пірати опублікували рівно в десять разів більше посилань, ніж розмістив затриманий хлопець. Ідиотизм ситуації полягає в тому, що захисники копірайту намагаються прирівняти публікацію посилання (одну із фундаментальних функцій всесвітньої мережі) до злочину аби продовжити життя своїм застарілим бізнес-моделям. Гіперпосилання складають основу інтернету і такі сайти як Youtube та Facebook і їм подібні лише сприяють їх розповсюдженню, надаючи своїм користувачам для цього зручний інструментарій.

Ми ще добре пам’ятаємо суд між Вейном Круксом та Джоном Ньютоном, коли першому не сподобалася стаття із посиланням на його сайт. Спроба змусити Джона видалити посилання та статтю нічого не дала і Крукс пішов до суду із вимогою визнати посилання рівноцінним копіюванню матеріалу, на який посилаються. Також можна пригадати намагання Словацького об’єднання авторів збирати плату за посилання на Youtube. Тоді лише масові протести вимусили директора організації визнати, що «використання гіпертекстових посилань та тегів для вбудованих плеерів не є публічним виконанням твору, згідно із законодавством у сфері ІВ.» Людські жадоба і дурість, воістину, безмежні та такі відкриті факти беззаконня у виконанні представників індустрії копірайту не повинні сходити їм з рук.

Джерело — http://twinfish.it/?p=1028

По позаминулих вихідних ще декілька прокопірайтних  політиків втратили свою роботу. В Іспанії Піратська партія Каталонії отримала два місця у місцевих радах, що досить позитивно було відображено у ЗМІ:

ABC: «Тепер Піратська партія має власних депутатів в Іспанії. Рух, заснований у Швеції, вже представлений в Європарламенті, а в Німеччині в місцевих радах засідають аж 50 Піратів.»

El Público: «У Барселоні рівень підтримки Піратської партії зріс утричі.»

El Mundo: «Манолі, перша обрана піратка: Піратська партія — друга за підтримкою у правлячій коаліції і отримала 11,66% голосів (в місті Sant Fruitós).»

На виборах у Бремені, Німеччина, місцеві Пірати також досягли успіху. Вони навіть отримали більше голосів, ніж FDP, яка має 15% у Бундестазі. В місцеву раду пройшло п’ятеро піратських представників.

Наші вітання.

Джерело — http://falkvinge.net/2011/05/26/well-played-partit-pirata-and-piratenpartei/