Занадто часто ми чуємо про необхідність існування монополії копірайту для підтримки творців і заохочення інноваційних розробок. Безліч юристів, чий статок напряму залежить від віри у ці міфи, навіть стверджують, що копірайт тільки ці функції і виконує. Але ж, якщо ж звернутися до історії, то ми побачимо трохи іншу картину.
Почнемо з періоду Промислової революції. У той час монополії копірайту діяли лише в Великобританії (де їх і створили у 1557). Пам’ятаєте позначку «Виготовлено в …», яку проставляють зараз на всіх товарах? Ця мода пішла від британців і їх кампанії проти німецької продукції, коли вони намагалися таким чином «застерегти» покупців від придбання «неякісного». Згодом це поширилося на весь світ.
В Германії тоді законів про охорону авторських монополій не існувало і історики вважають це одним з головних чинників прориву у технологічному розвитку цієї країни, який дозволив їй обігнати навіть британців. Доступ до знань був вільний, бо вони не були замкнені правилами монополістів, і кожен міг дізнатися про останні досягнення інженерів, відшкодовуючи лише витрати на тиражування книжок. З кожним новим інженером, вирішившим підвищити свою кваліфікацію, зростав загальний технологічний рівень цілої країни. Навіть зараз, майже через 200 років, Германія зберігає репутацію батьківщини висококласних спеціалістів — у супереч усім заявам представників індустрії копірайту.
Є й інші приклади. Фармацевтичні компанії переконують у необхідності збереження монополій на знання, що також називаються патентами, як єдиної можливості для продовження їх існування. Одним з найактивніших пропагувачів патентування медицини є Novartis. Це твердження про патенти об’єктивно невірне — ці монополії взагалі не потрібні у фармакології. Цікаво, що компанії, які після об’єднання утворили Novartis, були засновані в часи, коли цих монополій на знання ще не існувало — в 1758 та 1859 у Швейцарії. То як вони змогли пережити ці темні часи інформаційної анархії і вирости у гіганта своєї галузі?
Вся справа в тому, що декілька топ-гравців на ринку вирішили попри все зберегти своє панівне становище і намагаються через маніпулювання фактами не допустити на сцену новачків з їх кращими за існуючі ідеями. Це звичайнісіньке захоплення влади.
Швецький телеком Ericsson починав свою діяльність з виробництва телефонів з прямим порушенням патенту, виданого Siemens в Германії — або ж так це можна було б розцінити за сьогоднішніми законами про захист патентів. Згодом технологію Ericsson скопіювали норвежці і це нікого не хвилювало. Сьогодні ж Ericsson було б знищено після першої ж їхньої спроби вийти на ринок зі «своїм» рішенням і саме вони одні з тих, хто найголосніше кричить про потребу у більш жорсткому патентному законодавстві. Звісно — вони ж бо вже встигли утвердитись і зібрати вагомий патентний пул. То яким майбутнім інноваційним процесам ми посприяємо задовольнивши їх вимоги?
Навіть головний ідеолог авторських монополій — США — вважав головних порушників монополії на ідеї у часи розвитку власної індустрії ледь не національними героями. Коли вони ще були колонією, Британія забороняла виготовлення товарів з сировини будь де крім своєї території задля захисту своїх технологій виробництва від копіювання. Їх пильно охороняли і Штати пішли на свідоме порушення монополії через власні інтереси. Наприклад, коли хтось привіз до США секрет виробництва британського текстилю, то його ім’ям назвали ціле місто, а його самого визнали за батька американської промислової революції. Сьогодні ж його б звинуватили у промисловому шпигунстві і засудили.
Не оминемо увагою і Голлівуд та кіноіндустрію у цілому. На початку становлення кінематографу на технологію вже існувала монополія. Вона належала Томасу Едісону і він її ревно захищав. Через бажання використати інновацію, ціла американська кіноіндустрія мусила покинути свою тогочасну штаб-квартиру у Нью Йорку і переїхати на інший край США у передмістя Лос-Анджелеса. Там юристи Едісона не могли до них дотягнутися і це дало змогу знімати фільми. Куди вони мусили б переїхати сьогодні для захисту від патентних претензій?
Наприкінці я міг би розповісти про спроби індустрії прибрати до рук Інтернет, але ця тема відома кожному. Тільки заради повноти нагаю про заяву Білла Гейтса, що якби патентні монополії відмінили у часи створення Інтернету, то він би так і залишився у стадії зародження, а в індустрії почався б період стагнації.
Загальна картина зрозуміла: попри поширені міфи, монополія копірайту не сприяє ані креативності, ані інноваціям. Навпаки, вона лише придушує їх. З уроків історії ми знаємо як нинішні гіганти зростали на порушенні тих правил, що нині вони видають за умову нашого розвитку. Ці правила потрібні їм аби не допустити щоб ще хтось пішов тим самим шляхом і витіснив їх з олімпу. Впровадження монополії ніколи не мало на меті допомогти іншим, лише не дати їм влізти туди, де власник монополії вже збудував власний бізнес.
Та яка користь нам від спорудження пам’ятників цим гігантам? Ми хочемо замінити їх на щось краще, та цього нам не дозволяють їх монополії.
Джерело — http://torrentfreak.com/history-shows-that-copyright-monopolies-prevent-creativity-and-innovation-120205/ / CC BY 3.0